Як відзначали Великдень в Карпатах 100 років тому?

Чи задумувались Ви коли-небудь, як відзначали Великдень в Карпатах століття тому? Пропонуємо згадати наші традиції, що сягають корінням в давнину, бережно зберігались та передавались з покоління в покоління.

У далекій минувшині, 100 років тому, коли Великдень наступав у Карпатах, це було не просто свято – це була подія, що об’єднувала людей із різних куточків та культурних традицій в спільній радості та вірі. Одним із найважливіших символів цього свята була паска – святковий хліб, який займав центральне місце на святковому столі.

Випікання паски було справою великої ваги для кожної ґаздині. За старовинними звичаями, вона починала місити тісто на зорі, стоячи на гуні (вовняний верхній одяг), вірячи, що це приверне сім’ї багатство.

Господині вміло вимішували тісто, додаючи до нього особливий смак та форму. Потім тісто перекладалось у велику дерев’яну миску й мистецькою рукою оформлювалося виготовленим з тіста орнаментом у формі віночка, пташок, хрестиків чи зірочок. Після викисання тісто ставили на дерев’яну лопату й саджали до печі, де господині ретельно доглядали за процесом випікання. Поки хліби пеклися, господині не дозволялося сідати.

Великдень

Навколо цієї важливої події відбувалась ціла ритуальна обрядовість. У деяких селах жінки, перш ніж іти до церкви, вигрібали з печі вуглинки, наступали на них і промовляли: «Як не пристало до ноги угля, так би не пристало до ня зло». Якщо до ноги не пристало вугілля, це значило, що протягом року родина не зазнає біди. Дівчата мили обличчя у воді, в якій варили великодні яйця, щоб мати гладке та чисте обличчя.

На Прикарпатті паску несли святити в скатерті, у бесагах (мішках). Як правило, паску ніс на плечі господар, а господиня – яйця, хрін, сир, сало, «будз» (різновид сиру), часник, сіль, полин. Кількість продуктів, яку несли святити, залежала від заможності господарів. Багаті селяни святили яйця, солонину, масло, сир ковбаси, шинки, печених курей, навіть начинене мале порося. Бідні задовольнялися лише яйцями, хріном, сиром, солониною. А от на Закарпатті навіть найбідніша сім’я збирала у кошик паску, свиняче копчене чи в’ялене стегно, писанки або крашанки, ковбаси, масло, сало, хрін, цибулю, і навіть пляшечку горілки чи вина.

Після освячення пасок усі чимдуж поспішали додому. Люди вірили: хто першим прибіжить до своєї хати, той буде першим на селі: першим впорає польові роботи, збере врожай і буде щасливим. Хто прийде додому останнім – з тим протягом року траплятимуться нещастя.

Господар освяченим хлібцем торкався всіх своїх тварин, виражаючи бажання, щоб вони стали такими ж пишними, як святкова паска. У деяких регіонах, таких як Гуцульщина, традиція включала відрізування від буханця три шматочки й давали маржині (худобі) з’їсти, аби була здорова. Вершечок паски із віночком зрізали і зберігали до кінця великоднього тижня, а потім згодовували худобі.

Святковий обід починався з промовляння молитви, після чого кожен член сім’ї споживав свою частинку великодньої паски та яйця, як символ воскресіння та оновлення. Ці обряди підкреслювали єдність родини та важливість родинних зв’язків.

Писанки та крашанки

Яйце відігравало особливу роль під час великодніх свят, вважаючи його символом зародження життя та захисту від напастей. На яйцях нотували всі символи, що були важливими для людей у різні періоди, які вважалися оберегами: сонце, місяць, зірки, вогонь, вода, земля тощо.

Яйця, пофарбовані одним кольором, називають крашанками. Колір яйця також несе в собі певне значення:

• Червоний колір означає життя, радість, надію, любов, для ще неодружених несе надію на весілля, на те, що буде знайдена пара.

• Жовтий колір – це місяць, зірки, в господарстві позначає урожай.

• Блакитний пов’язаний з небом, повітрям, його магічне значення – це здоров’я.

• Зелений – воскресіння, відродження природи, її багатство і щедрість, родючість, багатий урожай.

• Поєднання чорного і білого кольорів говорять про повагу до померлих душ, таким чином духам, висловлюють подяку за їх допомогу і охорону від злих чар.

• Поєднання декількох кольорів в узорах (чотири-п’ять фарб) – це щастя в родині, мир і любов, успіх і достаток.

Вареними писанками бавились – ставали одні навпроти одних і злегка вдаряли яйцями. Чия тріснула, той програв. Шкарлупу від вбитих у паску яєць використовували для відвороту негативних енергій, а також для захисту сільськогосподарських культур та худоби від природних лих. У деяких селах писанки закопували на полі, щоб був добрий урожай. Шкарлупу також подрібнювали й давали свійській птиці, щоб краще неслася.

Про писанки існують легенди, деякі залишилися і до наших днів. Наприклад одна з них говорить, що доля всього світу залежить від кількості писанок які розписуються щорічно. І поки виготовляються писанки, світ у безпеці, але як тільки цей звичай буде забутий, диявол звільниться від залізних кайданів, і світ буде знищений. Диявол живе під землею і прикований до скелі і щороку він посилає своїх слуг у навколосвітню подорож, щоб на власні очі переконатись чи пишуться писанки. Якщо їх кількість все ще велика – пута залишаються міцними, а сила диявола ослабне, тому що людська любов має перевагу над усім іншим, і ніяке зло не може встояти перед нею.

Сучасні традиції святкування Великодня в Карпатах можуть бути спадкоємцями та перетвореннями тих самих обрядів, які відбувалися сто років тому. Незважаючи на час та зміни, багато з цих традицій залишаються живими і до цього дня, що свідчить про глибокі коріння та значення Великодня для культури.